Законодавство ЄС щодо скорочення викидів CO2 від будівель: нове визначення будівельних матеріалів

Європа хоче прискорити скорочення викидів вуглецю в промисловості, в тому числі у виробництві будівельних матеріалів. Це непросте завдання, якщо будівельники продовжують використовувати цемент, сталь і хімікати на основі нафти. Чи можливо досягти мети нульових викидів CO2 в будівництві?

26 лютого Європейська Комісія зробила великий прорив для енергоємної промисловості Європи, запустивши пакет ” Чисте небо”, який включає Закон про скорочення промислових викидіввуглекислого газу(IDAA), з метою більш швидкого скорочення викидів від важкої промисловості.

Це означає, що правила гри суттєво змінюються не лише для промисловості, а й для будівельного сектору. Закупівлі, ціни та вимоги замовників все більше зосереджуватимуться на продуктивності, якості та доступності CO₂. Оператори отримають конкурентну перевагу.

Виклик величезний. За даними Європейського агентства з навколишнього середовища, виробництво будівельних матеріалів (інтерналізований вуглець) відповідає за 10-12% викидів CO2 в ЄС. Близько третини цих викидів припадає на цемент і бетон. На сталь припадає 10-15%, а решта викидів припадає на скло, пластмаси, ізоляційні матеріали, деревину та інші матеріали.

Цемент і бетон є найбільшими джерелами викидів CO2 у будівельному ланцюжку. Це пов’язано не лише з високим енергоспоживанням печей, але й з хімічним процесом, за допомогою якого вапняк перетворюється на клінкер. Цей процес неминуче призводить до викидів CO2. Тому екологізація виробництва бетону є логічним першим кроком на шляху до більш сталого будівництва.

Але чи можливо це? Від бетону на біологічній основі для вуличних меблів до вторинної переробки заповнювачів і невеликих експериментів з біогенним вуглецем – багато компаній вже здійснюють ініціативи, спрямовані на те, щоб зробити бетон більш стійким. Два рішення з набагато більшим потенціалом заслуговують на особливу увагу: виробництво безвуглецевого цементу за допомогою плазмової технології SaltX і використання мінералів, таких як олівін, який компанія Paebbli використовує для постійної фіксації вуглекислого газу в бетоні (див. рисунок нижче).

Ключовим елементом Закону про прискорену декарбонізацію є вуглецеве маркування промислових матеріалів, таких як сталь і цемент. Таке маркування може стати обов’язковим для державних контрактів з 2026 року, але промисловість вже зараз готує екологічні декларації про продукцію (EPD).

Додаткове маркування може заплутати, особливо для малого бізнесу. Тому ми маємо чіткий меседж для роздрібних торговців: зосередьтеся на надійній, стандартизованій інформації, такій як паспорти безпеки, і зробіть цю інформацію легкодоступною для споживачів.

Ще одним нововведенням є тіньова ціна на викиди CO2. Цей механізм розраховує викиди продукту (наприклад, ЕДП) з урахуванням ціни на СО2, встановленої Схемою торгівлі викидами ЄС (EU ETS). Результат використовується як додатковий критерій торгів.

Це означає, що низьковуглецеві продукти стануть більш привабливими на ринку. Постачальники, які зможуть задокументувати свої дані, матимуть перевагу. Тому важливо, щоб роздрібні торговці критично аналізували товарні пропозиції та обирали виробників, які є прозорими щодо своїх викидів.

Вуглецевомісткі матеріали також стануть дорожчими, оскільки безкоштовні квоти в рамках СТВ будуть поступово скасовані, а в 2026 році буде запроваджено механізм торгівлі квотами, який гарантуватиме, що виробники за межами ЄС платитимуть таку ж “вуглецеву ціну”, як і виробники в ЄС. Водночас, оператори та розробники будуть зацікавлені в тому, щоб їхні проекти були більш сталими.

Це ставить перед ритейлерами складні питання: які продукти мають найкращі характеристики та найменший вплив на навколишнє середовище? Які постачальники надають надійні дані? І як пояснити ці компроміси покупцям?

Європейська федерація будівельних компаній FIEC підкреслює, що додаткові витрати, пов’язані з використанням екологічно чистих матеріалів, повинні бути чітко інвестовані у сталий розвиток. Це єдиний спосіб зберегти довіру до системи та заохотити інновації.

Існує й інша сторона медалі. Якщо маркування занадто суворе, інноваційні продукти можуть залишитися непоміченими. Нові матеріали не завжди вписуються в існуючі категорії. Як наслідок, їх можуть не прийняти до участі в конкурсах.

Це стосується і бетону. Хоча політика часто фокусується на цементі, бетон сам по собі пропонує багато можливостей для скорочення викидів CO2. Ми можемо розглянути суміші, які використовують менше клінкеру, інтелектуальну оптимізацію будівельних майданчиків або абсолютно нові рецептури. Роздрібні торговці можуть активно підтримувати інноваційні продукти, якщо вони підкріплені достовірною документацією.

Дві директиви ЄС визначають курс на найближчі роки:

Для ритейлерів це означає, що вони повинні негайно почати працювати з постачальниками, які відповідають вимогам. Також дедалі більшого значення набуває спрощення інтерпретації даних.

Наступний рік буде вирішальним. Регулювання та конкуренція загрожують вибити ритейлерів з колії. Ті, хто візьме на себе ініціативу, можуть зіграти важливу роль. Необхідно зробити п’ять кроків:

Зменшення викидів CO2 у ланцюгу постачання будівельних матеріалів – це не далека перспектива, а постійний процес. Цемент і бетон все ще залишаються найбільшими джерелами викидів CO2, але такі інновації, як Paebbli, SaltX та інші, показують, що рішення вже на часі.

Послання для будівельників двояке: Тиск з боку органів влади та покупців зростає, але також є чіткі можливості виділитися з натовпу. Ті, хто зосереджуються на прозорості, раціональних рішеннях і слушних порадах, і надалі залишатимуться надійними партнерами в будівництві та допомагатимуть розбудовувати сектор, готовий до зеленішого майбутнього.